Білок у м'язах виявився прихованим винуватцем діабету
Діабет другого типу починається задовго до високих цифр цукру в аналізах. Спочатку м'язи перестають нормально слухатися інсуліну, і глюкоза після їжі довше затримується у крові.
Інсулін - це гормон підшлункової залози, який дає тканинам команду забирати глюкозу і використовувати її як паливо. Коли м'язи на цю команду реагують слабко, підшлунковій доводиться виробляти дедалі більше гормону, а цукор все одно зростає.
Вчені знайшли білок, який може бути частиною цієї поломки. Він називається Miro1, і у м'язах людей з діабетом другого типу його помітно більше, ніж у здорових людей.
Дослідження провела команда під керівництвом доктора Джона Кірвана з біомедичного центру Пеннінгтон при Університеті штату Луїзіана. Результати опублікував журнал Nature Communications.
Де живе цей білок і що він ламає
Miro1 сидить на зовнішній оболонці мітохондрій. Це крихітні структури всередині клітин, які виробляють енергію для скорочення м'язів і для всієї роботи організму.
Дослідники вивчали білок одразу на кількох рівнях: у лабораторних клітинах, у доклінічних моделях і у людей, які живуть з діабетом другого типу. Такий підхід дозволяє не лише побачити зв'язок, а й перевірити, чи працює він у живому організмі людини.
Картина повторювалася скрізь. Чим більше Miro1 накопичувалося у м'язовій тканині, тим гірше м'язи відповідали на інсулін і тим повільніше забирали глюкозу з крові.
Найпереконливіший доказ дали доклінічні моделі. Коли вчені прибирали зайвий білок, чутливість м'язів до інсуліну поверталася. Отже, Miro1 не просто супроводжує хворобу, а сам бере участь у її механізмі.
Це важливо, бо саме стійкість м'язів до інсуліну лежить в основі діабету другого типу. М'язи поглинають значну частину глюкози після їжі, і коли вони не реагують на сигнал гормону, страждає весь обмін речовин.
Раніше таку стійкість часто пояснювали лише зайвою вагою і малорухливим способом життя. Нова робота показує конкретну ланку всередині м'язової клітини, яку можна виміряти і на яку, принаймні в теорії, можна цілеспрямовано впливати.
Рух знижує рівень шкідливого білка
Окрема частина роботи стосувалася вже не моделей, а людей. У рандомізованому контрольованому дослідженні учасники з ожирінням і діабетом другого типу тренувалися за програмою аеробних вправ або отримували стандартну медичну допомогу.
У групі тренувань рівень Miro1 у м'язах помітно знизився. Разом із цим покращилася чутливість тканин до інсуліну і здатність м'язів виробляти енергію.
Виходить, вправи працюють глибше, ніж здається. Вони не лише спалюють глюкозу під час самого заняття, а й прибирають одну з молекулярних причин, через які м'язи перестають цю глюкозу забирати.
За словами доктора Кірвана, стійкість м'язів до інсуліну лежить у самому серці діабету другого типу, а її молекулярні причини довго залишалися незрозумілими. Тепер одна з таких причин отримала ім'я.
Першою авторкою роботи стала докторантка Елізабет Гейнц, а команда продовжує дослідження вже у діабетичному центрі імені Гарольда Гамма при Університеті Оклахоми. Вчені поєднують лабораторні експерименти з роботою за участю пацієнтів.
Що це означає для лікування
Доктор Кірван називає Miro1 новою мішенню для майбутніх ліків. Якщо навчитися безпечно знижувати цей білок препаратом, такий засіб міг би доповнити фізичну активність і допомогти тим, кому важко тренуватися у повному обсязі.
Поки що це лише напрям пошуку, а не готове лікування. Повернення чутливості до інсуліну після видалення білка показали у доклінічних моделях, а у людей підтвердили тільки ефект тренувань.
Чи можна впливати на Miro1 ліками безпечно і чи дасть це користь пацієнтам, ще належить довести окремими дослідженнями. Білок виконує у клітинах і корисні функції, тому поспішних висновків вчені не роблять.
Практичний висновок доступний уже зараз. Регулярний аеробний рух - швидка ходьба, велосипед, плавання - працює на рівні молекул м'язів і допомагає інсуліну робити свою роботу, навіть якщо ліки проти Miro1 з'являться лише через роки.