Щоденні тренування без відпочинку не дають вашому мозку вимкнутись навіть уночі
Тренування до виснаження зазвичай пов'язують із болем у м'язах і падінням результатів. Але нове дослідження показує, що перебір із навантаженнями б'є ще й по хімії мозку: після тижнів надмірних тренувань мозок довго не може повернутись у спокійний режим, навіть коли тіло вже відпочиває.
Роботу виконали дослідники зі Школи фізичного виховання і спорту Рібейран-Прету Університету Сан-Паулу в Бразилії, а результати опублікував журнал Neuroscience. Перший автор дослідження - Аліссон Луїс да Роша, координатор роботи - професор Аделіно Санчес Рамос да Сілва.
Як вчені відтворили перетренованість
Синдром перетренованості виникає, коли вимоги тренувань перевищують здатність тіла відновлюватись. У спортсменів він проявляється падінням результатів, втратою апетиту, постійною втомою, болем у м'язах і вищим ризиком травм, а також змінами в роботі імунної системи й обміну речовин. Проблема в тому, що цей стан розвивається поступово, і його легко сплутати зі звичайною втомою після важкого тижня.
Щоб побачити, що в цей момент відбувається в мозку, команда працювала з мишами. Одна група виконала одне виснажливе заняття на біговій доріжці - тварини бігли до повного виснаження. Інша пройшла восьмитижневу програму зі зростаючим навантаженням, яка відтворювала умови перетренованості у професійних атлетів: в останній тиждень миші тренувались двічі на день, маючи лише чотири години відпочинку між заняттями.
Після програм вчені дослідили гіпокамп тварин - ділянку мозку, важливу для пам'яті та емоційної рівноваги. Вони виміряли рівень дофаміну і серотоніну, а також білки, що беруть участь у виробленні цих речовин і керуванні ними.
Дофамін, який не спадає дві доби
Після одного виснажливого заняття рівень дофаміну у мишей піднявся ненадовго - навіть разове інтенсивне навантаження дає мозку помітний хімічний відгук. Набагато сильніший ефект показала група перетренованих тварин.
У них і дофамін, і фермент тирозингідроксилаза, потрібний для його вироблення, залишались підвищеними протягом 48 годин після фінального тесту, хоча миші вже перебували у періоді відпочинку. Мозок не повертався до звичного хімічного стану швидко: він продовжував працювати у збудженому режимі довго після того, як тренування закінчилось.
Дофамін відповідає не лише за задоволення і мотивацію - він також регулює неспання. За словами Роша, труднощі можуть виникати, якщо дофамін лишається незвично високим саме тоді, коли мозок має готуватись до сну. Вчені вважають, що подібні зсуви у людей могли б частково пояснити, чому перетренованість нерідко йде поруч із безсонням, тривожністю і втомою, яка не минає.
Самі дослідники підкреслюють: дофамін не шкідливий сам по собі, і його підйом після тренування є нормальною реакцією. Питання лише в балансі - чи встигає система повернутись до вихідного стану до наступного навантаження і до нічного сну.
Цікаво, що рівень серотоніну у тварин істотно не змінився. Це ставить під сумнів давню ідею, ніби саме серотонін головним чином відповідає за надмірну втому при перетренованості: схоже, регуляція дофаміну заслуговує не меншої уваги дослідників.
Що це означає для тих, хто тренується
Автори чесно зазначають межі роботи. Дослідження проводили на мишах, а сон, тривожність і бадьорість напряму не вимірювали, тож чи відбуваються ті самі зміни дофаміну у людей, ще належить перевірити. Зв'язок між хімією мозку і симптомами у людини поки що лишається гіпотезою.
Але практичний висновок уже зрозумілий і без цього: відпочинок - не перерва у тренувальному процесі, а його частина. Нарощування навантаження без достатнього відновлення не дає кращих результатів: тіло не встигає адаптуватись, а мозок, як тепер видно, теж. Дні відпочинку, сон і поступове зростання навантаження працюють на результат не менше, ніж самі заняття.
Дослідники радять і аматорам, і професіоналам поєднувати тренування з повноцінним відновленням і, за можливості, з супроводом фахівців. Команда вже долучилась до міжнародного проєкту, який шукає, які системи організму першими подають сигнали перевантаження, щоб момент, коли корисне тренування стає шкідливим, можна було впізнавати раніше.