Чи можна худнути, не ївши менше, а спалюючи більше?
Більшість сучасних ліків від ожиріння працюють однаково: вони пригнічують апетит, і людина просто їсть менше. Дослідники з Каліфорнійського університету в Берклі вирішили піти з протилежного боку і перевірили сполуку, яка змушує тіло витрачати більше енергії. У дослідах на мишах тварини втрачали саме жир, а м'язи при цьому майже не страждали.
Результати роботи опубліковані в журналі Science Advances. Автори наголошують: йдеться про експериментальну речовину, а не про готові ліки, і всі дані поки що отримано тільки на тваринах. Та сам принцип виглядає настільки незвично, що його вже називають другим важелем у лікуванні ожиріння.
Два важелі ваги
Старший автор дослідження, професор метаболічної біології та харчування Андерс Неер, пояснює логіку просто: вага тіла підкоряється двом важелям. Можна споживати менше калорій або витрачати більше енергії. Популярні препарати групи GLP-1, як-от засоби на основі семаглутиду і тирзепатиду, працюють майже виключно на перший важіль.
У цього підходу є ціна. Через знижений апетит людина може недоотримувати поживні речовини, а разом із жиром часто йде і м'язова маса. Втрата м'язів з часом обертається слабкістю, крихкістю кісток і гіршим обміном речовин, особливо у старшому віці. Тому команда з Берклі шукала спосіб підняти саме витрати енергії - калорії, які тіло спалює на базові функції, обігрів і щоденну активність.
Одна молекула, яка тисне на обидва процеси
Сполука має назву TOFA і відома науці ще з сімдесятих років, але її подвійну дію розгледіли тільки тепер. Вона належить до інгібіторів ферментів, які допомагають тілу виробляти жирні кислоти, тобто сповільнює створення нових запасів жиру. Інші препарати цього класу раніше доходили до клінічних випробувань, та жоден не схвалили: вони несподівано піднімали рівень тригліцеридів у крові.
TOFA діє ширше. Вона додатково вмикає два клітинні рецептори, PPAR-альфа і PPAR-дельта, які керують генами спалювання жиру. Клітини активніше захоплюють жирні кислоти і розщеплюють їх заради енергії. Вийшов подвійний ефект: нового жиру утворюється менше, а наявний спалюється швидше. У мишей витрати енергії зросли аж на 18 відсотків, хоча тварини не рухались більше і температура їхнього тіла не піднімалась. Тригліцериди при цьому, на відміну від інших сполук класу, не зросли.
Перший автор роботи Джастін Лі зауважує, що TOFA запускає узгоджену відповідь обміну речовин, а не просто блокує синтез жиру. Коли вчені спробували повторити ефект двома окремими речовинами, результат виявився слабшим, ніж від однієї молекули.
Що показали досліди і чого чекати далі
У мишей з ожирінням сполука покращила чутливість до інсуліну, знизила тригліцериди і зменшила прояви жирової хвороби печінки, коли зайвий жир накопичується в її клітинах. Вага йшла переважно за рахунок жирової тканини, без помітної втрати м'язів. Окремо дослідники перевірили поєднання з препаратами GLP-1: разом засоби дали кращі показники ваги, цукру крові, інсуліну і тригліцеридів, ніж кожен окремо. Автори бачать TOFA не заміною наявних ліків, а доповненням до них.
Стримувати очікування все ж варто. Безпека і дієвість сполуки для людей не доведені, попереду роки перевірок, і більшість речовин, успішних на мишах, до аптечних полиць не доходить. Та напрям важливий сам по собі: якщо підхід підтвердиться, майбутнє лікування ожиріння зможе не лише зменшувати тарілку, а й розганяти власний обмін речовин, бережучи м'язи.