Чому нестача вітаміну D б'є по вашій пам'яті: захист мозку, про який восени забувають майже всі
Про вітамін D найчастіше згадують у розмовах про кістки, зуби і дитячий рахіт. Але його робота в організмі значно ширша, і мозок у цьому списку стоїть не на останньому місці. Велике спостереження за людьми старшого віку показало: ті, хто приймав добавки з вітаміном D, помітно рідше стикалися з деменцією, ніж ті, хто їх не приймав.
Що показало велике спостереження
Команда дослідників з Інституту мозку Гочкіса при Університеті Калгарі в Канаді та Університету Ексетера у Великій Британії проаналізувала дані Національного координаційного центру з хвороби Альцгеймера у США. Результати опублікував журнал Alzheimer's & Dementia: Diagnosis, Assessment & Disease Monitoring.
У вибірку увійшли понад дванадцять тисяч людей, яким на старті було в середньому по сімдесят один рік і жоден з яких не мав деменції. Близько третини учасників, тридцять сім відсотків, приймали добавки з вітаміном D у різних формах.
Спостереження тривало близько десяти років. За цей час деменція розвинулася майже у двох тисяч семисот учасників. Але розподіл виявився нерівним: серед тих, хто приймав вітамін D, нових випадків було на сорок відсотків менше, а період життя без деменції тривав довше.
Найсильніший зв'язок науковці побачили у жінок: у них частота деменції в групі добавок була нижчою майже наполовину. Помітнішим ефект був і в людей, які починали спостереження з нормальною пам'яттю, а також у тих, хто не мав варіанта гена APOE e4, який сам по собі підвищує ризик хвороби Альцгеймера.
Чому мозок взагалі реагує на вітамін D
Рецептори до вітаміну D є в багатьох тканинах, зокрема і в нервовій системі. Цей вітамін допомагає засвоювати кальцій у кишечнику, підтримує мінералізацію кісток і роботу м'язів, а ще бере участь у регуляції запальних процесів і стану судин. Усе це опосередковано впливає і на мозок, який дуже чутливий до кровопостачання та хронічного запалення.
Проблема в тому, що восени і взимку головне джерело вітаміну D, сонячне світло, майже зникає. Шкіра виробляє його під дією ультрафіолету, але в холодний сезон сонця мало, день короткий, а більшість шкіри закрита одягом. З їжею ж отримати достатньо складно: помітні кількості містять лише жирна риба, яєчні жовтки та збагачені продукти.
Тому нестача вітаміну D у дорослих у північних країнах є масовим явищем, а не рідкістю. Люди з депресивними станами ризикують ще більше: через поганий апетит і замкнений спосіб життя вони рідше бувають на вулиці і гірше харчуються, тож дефіцит у них поглиблюється.
Де межа висновків і що робити на практиці
Автори роботи чесно наголошують: це спостережне дослідження, а не клінічне випробування. Воно показує зв'язок, але не доводить, що саме добавки стали причиною нижчого ризику. У вчених не було даних ані про рівень вітаміну D у крові учасників, ані про точні дози і тривалість прийому.
Щоб відповісти на питання остаточно, потрібні випробування, де одна група отримує вітамін, а інша плацебо. Таке дослідження вже триває в Університеті Ексетера: учасників випадково розподіляють між добавкою і плацебо і стежать за пам'яттю та мисленням.
На практиці висновок простий і без сенсацій. З кінця весни до початку осені більшість людей отримує вітамін D від сонця, якщо регулярно буває на вулиці. Восени і взимку британські рекомендації радять дорослим і дітям від чотирьох років щодня приймати добавку з десятьма мікрограмами вітаміну D, особливо тим, хто рідко виходить надвір або носить закритий одяг.
Якщо є підозра на дефіцит, слабкість, болі в кістках чи часті застуди, варто здати аналіз крові і обговорити дозу з лікарем. Самостійно призначати собі великі дози не треба: надлишок вітаміну D теж шкодить, бо порушує обмін кальцію. Розумна мета не рекордні показники, а рівень, якого мозку і кісткам просто вистачає.