Чому пошкоджені м'язи іноді заростають жиром замість нових волокон: білок, без якого відновлення просто зупиняється
Після розтягнення, удару або важкого тренування м'яз зазвичай відновлюється сам: пошкоджені волокна замінюються новими, і сила поступово повертається. Але іноді замість повноцінної тканини у місці травми з'являються жир і рубці, які працювати як м'яз не здатні.
Дослідники з Медичної школи Перельмана при Університеті Пенсильванії знайшли білок, від якого залежить, яким саме шляхом піде відновлення. Роботу опубліковано у журналі Science Advances, а керувала дослідженням доцентка кафедри ортопедичної хірургії Фотеіні Муркіоті.
Страж на кінцях хромосом виявився кимось більшим
Білок TRF2 науковці знали давно, але зовсім в іншій ролі. Він охороняє теломери - захисні кінці хромосом, які не дають генетичному матеріалу псуватися і помилково сприйматися як пошкодження.
Тепер з'ясувалося, що у TRF2 є й друга робота. Він допомагає стовбуровим клітинам м'язів зберігати свою ідентичність, тобто внутрішню програму, яка робить їх саме ремонтними клітинами м'язової тканини.
Ці клітини більшу частину життя проводять у спокої. Коли м'яз травмується, вони прокидаються, розмножуються і латають пошкодження, а частина повертається у резерв, щоб організм міг відреагувати і на наступну травму.
У лабораторних дослідах рівень TRF2 у стовбурових клітинах постійно змінювався: зростав і спадав залежно від того, чи клітина спить, чи працює над ремонтом, чи поповнює резерв. Білок, схоже, регулює весь цикл відновлення, а не один його етап.
Що відбувається, коли білка немає
Щоб перевірити роль TRF2, дослідники прибрали його зі стовбурових клітин м'язів лабораторних мишей. Спочатку м'язи тварин виглядали абсолютно нормально: готова тканина від втрати білка не страждала.
Проблеми почалися з часом. Запас повноцінних стовбурових клітин став поступово танути, і відновлювати пошкодження ставало нікому. Дослідники очікували, що клітини без TRF2 просто загинуть, як це буває в інших тканинах, але сталося несподіване.
Клітини лишалися живими, проте втрачали свою ідентичність. Вони більше не тримали в собі програму, яка дозволяє виконувати ремонтну роботу. А коли м'яз травмувався, пошкоджене місце замість нових волокон заповнювали жир і рубцева тканина, що силу повернути не можуть.
За словами Муркіоті, це повністю змінює уявлення про роль TRF2 у цих клітинах: втрата ідентичності має тяжкі наслідки для самої можливості відновлення після травми.
Чому це важливо для людей із хворими м'язами
Команда окремо перевірила, що дає втрата TRF2 при м'язовій дистрофії Дюшенна - тяжкому спадковому захворюванні, за якого м'язи слабшають і руйнуються, а якісний ремонт для них життєво важливий.
У мишей із цією хворобою видалення TRF2 зі стовбурових клітин різко прискорило руйнування м'язів, а самі тварини жили помітно менше. Отже, білок допомагає зберігати відновну здатність навіть там, де м'язи вже борються з серйозною генетичною поломкою.
Готових ліків із цього відкриття поки що немає, і автори цього не обіцяють. Але тепер відомий конкретний механізм, на який одного дня можна буде вплинути, щоб стовбурові клітини довше лишалися собою і не здавали пошкоджені м'язи жиру та рубцям.
Відкриття також підказує, чому скелетні м'язи так добре ремонтують себе самі і чому рак у них виникає відносно рідко. Система, яка все життя тримає ремонтні клітини у правильній формі, працює набагато глибше, ніж здавалося раніше.