Чому вічні хімікати у крові підвищують ризик агресивного раку грудей: загроза, яка роками ховається у побутових речах
У крові більшості людей роками живуть речовини, яких організм не вміє позбуватися. Їх називають вічними хімікатами, і нове дослідження Національних інститутів здоров'я США пов'язало два найвідоміші з них з підвищеним ризиком агресивної форми раку грудей. Йдеться про пухлини, які гірше піддаються лікуванню і досі мають мало відомих факторів ризику.
Що саме знайшли вчені
Команда під керівництвом дослідниці Александри Вайт з Національного інституту наук про здоров'я довкілля проаналізувала зразки крові, зібрані за роки до того, як учасниці почули діагноз. У зразках виміряли концентрації 17 різних речовин із великої родини PFAS - сполук, які десятиліттями використовували у посуді з антипригарним покриттям, водовідштовхувальному одязі, пакуванні їжі та косметиці.
Результати опублікував журнал Journal of Clinical Oncology. У жінок з найвищим рівнем перфтороктанової кислоти, відомої як PFOA, частота естроген-негативного раку грудей була на 67 відсотків вищою, ніж у жінок з найнижчим рівнем. Для другої речовини, PFOS, різниця виявилася ще більшою - на 93 відсотки, тобто майже вдвічі. Водночас зв'язку цих сполук із ризиком раку грудей загалом вчені не побачили: сигнал стосується саме агресивного підтипу.
Аналіз спирався на дані великого проєкту Sister Study, до якого у 2003-2009 роках долучилися понад 50 тисяч жінок віком від 35 до 74 років. Усі вони на старті були здорові, але кожна мала сестру з діагностованим раком грудей. Для цього дослідження вчені порівняли 1609 жінок, у яких хвороба розвинулася пізніше, з контрольною групою з 2269 учасниць.
Вічні хімікати отримали свою назву не для красного слівця. Зв'язки між атомами вуглецю і фтору в їхніх молекулах належать до найміцніших у хімії, тому природа і людський організм майже не мають інструментів, щоб їх розщепити. Речовини накопичуються у крові та тканинах і можуть залишатися там роками після того, як контакт із джерелом давно припинився.
Чому цей підтип раку особливо небезпечний
Естроген-негативні пухлини не мають рецепторів, через які гормон естроген стимулює ріст ракових клітин. Через це на них не діють поширені гормональні схеми лікування, перебіг хвороби зазвичай агресивніший, а прогнози гірші, ніж у гормон-чутливих форм. Що саме підвищує ймовірність такого раку, наука досі знає гірше, ніж хотілося б, тому кожен новий фактор ризику має вагу.
Автори наголошують: дослідження показує зв'язок, а не прямий причинний механізм. Відсотки описують різницю між групами з найвищою і найнижчою концентрацією, а не особисту ймовірність захворіти для конкретної жінки. Як саме PFAS можуть впливати на розвиток пухлин без естрогенових рецепторів, ще невідомо: серед гіпотез - зміни активності генів та впливу на імунну систему, але ця робота такі механізми не перевіряла.
Чи можна зменшити контакт із цими речовинами
PFOA і PFOS у більшості країн уже вивели з виробництва, замінивши іншими сполуками з тієї ж родини. Проблема в тому, що старі речовини майже не руйнуються ні в довкіллі, ні в тілі: вимірювані кількості досі знаходять у крові більшості людей. Чи несуть новіші замінники схожі ризики, вчені лише починають з'ясовувати, і це один із головних напрямів подальших досліджень.
Особливу увагу вчені радять приділити громадам, що живуть біля промислових виробництв і військових об'єктів, де забруднення води PFAS традиційно вище, а також групам жінок, у яких естроген-негативний рак трапляється частіше. Саме там зв'язок може виявитися найсильнішим, а перевірка води та крові дає найбільше користі.
Повністю уникнути контакту з PFAS неможливо, але зменшити його реально. Допомагають прості кроки: не користуватися пошкодженим антипригарним посудом і не перегрівати його, рідше купувати їжу в жиростійкому пакуванні, обережно ставитися до водовідштовхувальних спреїв і косметики з фторсполуками, а також фільтрувати питну воду там, де місцеві дані показують забруднення. Дослідники вважають, що саме можливість знизити вплив робить ці результати практично важливими.