Що видає ризик залежності від канабісу: людина вживає його одразу різними способами
Запитання про канабіс зазвичай звучить просто: чи вживає людина його взагалі. Нове національне дослідження медичного центру NYU Langone Health у США показує, що не менш важливим є інше запитання: у який спосіб вона це робить. Люди, які поєднували майже всі доступні форми канабісу, значно частіше вживали його щодня і значно частіше мали ознаки розладу, пов'язаного з його вживанням.
Канабіс вживають по-різному: курять, вдихають пару через вейп, їдять у вигляді харчових продуктів або вдаються до дабінгу - вдихання пари концентрованих продуктів після їх нагрівання. Команда під керівництвом доцента Омара Ель-Шахаві з медичної школи NYU Grossman проаналізувала відповіді понад сімнадцяти тисяч дорослих американців, які вживали канабіс протягом попереднього місяця. Дані взяли з національного опитування про вживання психоактивних речовин і здоров'я за два роки, а результати опублікував журнал Addictive Behaviors.
Чотири звичні схеми вживання
Статистичний аналіз виділив чотири групи. Майже половина учасників переважно курила канабіс. Приблизно п'ята частина поєднувала куріння і вейпінг. Ще одна група головним чином обирала харчові продукти. А близько сьомої частини належали до групи, яку дослідники назвали полімодальною: ці люди вживали канабіс майже в усіх доступних формах.
Саме ця остання група різко виділилася. Близько половини її учасників повідомили, що вживають канабіс щодня, тоді як серед тих, хто переважно курив, щоденне вживання траплялося помітно рідше, а серед прихильників харчових продуктів - ще рідше. Різниця у частоті виявилася лише початком картини.
Де залежність траплялася найчастіше
Коли дослідники перевірили учасників за критеріями розладу вживання канабісу - медичного діагнозу, яким описують залежність, різниця стала ще виразнішою. У полімодальній групі цим критеріям відповідали близько двох третин людей. Серед тих, хто поєднував куріння і вейпінг, частка була нижчою, серед переважних курців - ще нижчою, а серед людей, які головним чином обирали харчові продукти, ознаки розладу мав лише приблизно кожен сьомий учасник.
Омар Ель-Шахаві пояснює: вживання канабісу одразу кількома способами може бути тривожним сигналом важчого вживання і симптомів залежності. На його думку, лікарям варто питати пацієнтів не лише про сам факт вживання, а й про те, як саме вони це роблять: відповідь може підказати, коли потрібна повніша оцінка стану. Старший автор роботи, професор Джозеф Паламар, звертає увагу і на інший зв'язок: люди, які курили канабіс, частіше також курили звичайні сигарети, а горіння обох речовин означає додаткове навантаження шкідливих сполук на легені.
Дослідження помітило і вікові відмінності. Молодь від вісімнадцяти до двадцяти п'яти років становила майже третину і групи куріння з вейпінгом, і полімодальної групи, тоді як серед переважних курців її частка була приблизно вдвічі меншою. Жінки становили більшість серед тих, хто обирав харчові продукти, і цей спосіб частіше траплявся серед випускників коледжів. Чому люди обирають ту чи іншу форму, дослідження не з'ясовувало.
Що важливо знати, щоб не зробити хибних висновків
Автори чесно називають межі своєї роботи. Це спостережне дослідження: воно показує зв'язок між схемою вживання і ознаками залежності, але не доводить, що саме поєднання форм спричиняє залежність. Можливо, люди з важчим вживанням просто частіше пробують усі способи поспіль. Учасники також самі розповідали про свої звички, тож частина відповідей могла бути неточною.
Практичний сенс результатів від цього не зникає. Інформаційні кампанії про канабіс досі зосереджені переважно на курінні, хоча способів вживання стало значно більше, і для кожного потрібні свої застереження. Для молоді це розмова про ризики вейпінгу і поєднання форм, а для прихильників харчових продуктів - нагадування, що дія настає із затримкою, тому починати варто з малої кількості і не поспішати з добавкою. Якщо людина помічає, що вживає канабіс дедалі частіше і дедалі різноманітніше, а спроби скоротити кількість не вдаються, це привід поговорити з лікарем, а не чекати, доки звичка посилиться.