🌧 Київ +5°субота, 21 листопада 2026Пошук
Головна / Наука / Сполука з броколі захищає нервові клітини від руйнування
Наука

Сполука з броколі захищає нервові клітини від руйнування

Сполука з броколі захищає нервові клітини від руйнування

Природна речовина, яка міститься у броколі, здатна підтримати нервові клітини при тяжкій спадковій хворобі. Дослідники з Технологічного університету Свінберна в Австралії показали, що сульфорафан підвищує рівень білка фратаксину і допомагає клітинам протистояти пошкодженню. Саме цього білка бракує людям з атаксією Фрідрейха.

Йдеться поки що про лабораторний результат, а не про готові ліки. Але для хвороби, проти якої досі немає лікування, навіть такий крок відкриває новий напрям пошуку.

Чим небезпечна атаксія Фрідрейха

Атаксія Фрідрейха - рідкісна генетична хвороба, яка поступово руйнує нервові клітини головного і спинного мозку. Пошкодження накопичується роками і крок за кроком забирає у людини контроль над власним тілом.

Спочатку страждають координація і точність рухів. З часом хворому дедалі важче ходити, потім - говорити. Хвороба скорочує тривалість життя, а препаратів, здатних її зупинити або вилікувати, на сьогодні не існує.

Значну частину пацієнтів становлять діти. При цьому методів лікування, окремо схвалених саме для дитячого віку, немає. Родини роками живуть із хворобою, яка тільки прогресує, і саме тому будь-який новий кандидат на терапію привертає таку увагу.

Окрема проблема - рідкісність діагнозу. В одній лише Австралії з атаксією Фрідрейха живуть близько 200 людей. Про хворобу мало знають, і через це дослідникам важко залучати фінансування на нові роботи.

За словами Фейт Ква, ця хвороба поступово забирає у дитини здатність ходити, говорити і грати, а зрештою загрожує самому життю. Тому засіб, який діє на першопричину, а не лише на наслідки, і при цьому може бути доступним у різних країнах, особливо важливий для таких родин.

Що саме робить сульфорафан

Фратаксин потрібен клітинам для нормальної роботи, і насамперед тим, що витрачають багато енергії. Нервові клітини належать саме до таких, тому дефіцит білка б'є по них найсильніше.

При атаксії Фрідрейха генетичний дефект зменшує вироблення фратаксину. Клітини гірше справляються зі своїми завданнями, накопичують пошкодження і поступово гинуть. Так запускається ланцюг, який і руйнує нервову систему.

Команда під керівництвом доцента Фейт Ква працювала зі сенсорними нейронами, вирощеними з індукованих плюрипотентних стовбурових клітин. Така модель дозволяє бачити, як речовина діє саме на нервові клітини, схожі на клітини пацієнтів. Результати опубліковано в журналі Antioxidants.

Сульфорафан у цих дослідах підвищував рівень фратаксину, тобто діяв на саму причину дефіциту. Одночасно він допомагав клітинам витримувати пошкодження і захищав найвразливіші нейрони.

Важливо й те, що дія речовини не обмежується одним білком. Вона впливає також на клітинний стрес і запалення - процеси, які прискорюють загибель нейронів при цій хворобі. Кандидат, що працює одразу проти кількох механізмів руйнування, цінніший за засіб з однією вузькою мішенню.

Вчені також нагадують, що сульфорафан не є речовиною з порожнього місця. Це природна сполука броколі, яку наука вивчає не перший рік, і її поведінка в організмі дітей та дорослих уже описана. Така відправна точка помітно відрізняє кандидата від молекул, безпеку яких ще належить встановлювати з самого початку.

Чому результат ще не означає готові ліки

Дослідження доклінічне: ефекти показано на клітинах у лабораторії, а не на пацієнтах. Чи дасть сульфорафан такий самий результат у живому організмі, покажуть лише клінічні випробування. Команда Свінберна зараз шукає фінансування саме для цього етапу.

Шанси пройти шлях швидше речовині додає її історія. У сульфорафану вже встановлений профіль безпеки і для дітей, і для дорослих. Його очищена біологічно активна форма доступна у продажу, тож починати довелося б не з нуля.

Якщо випробування підтвердять ефект, поширення терапії може піти швидше, ніж у зовсім нової молекули. Для родин із прогресуючою хворобою важливе навіть помірне покращення: збережена самостійність і якість повсякденного життя важать не менше за гучні прориви.

Самі автори підкреслюють ще одну мету роботи - привернути увагу до хвороби, про яку суспільство майже не знає. Більша обізнаність означає більше досліджень, а більше досліджень - більше шансів для дітей, які сьогодні не мають жодного схваленого лікування.

Поділитися: