Їжа втратила смак після ковіду: підсилювач у ваших смакових клітинах глухне, і страви стають порожніми

Ви давно перехворіли, нюх повернувся, а їжа все одно наче з вати. Солодке не тішить, бульйон не гріє, улюблена страва не дає нічого. Нове дослідження вперше показало, що відбувається всередині самих смакових клітин таких людей: у них глухне білок-підсилювач, який передає мозку смакові сигнали.

Солодке і гірке зникають першими

Команда Університету Колорадо Аншутц разом із колегами з двох шведських університетів обстежила людей, у яких смак був порушений понад рік після коронавірусної інфекції. Жоден з учасників не лежав у лікарні через ковід, тобто йшлося про легкий перебіг хвороби з дуже довгим хвостом.

У дослідженні взяли участь 28 осіб. Тести показали, що у восьми з них смакові показники були явно ненормальними.

Одинадцятеро учасників погано розрізняли окремі смаки. Найгірше вони відчували солодке, гірке і умамі - той самий насичений смак бульйону, грибів і витриманих сирів.

А от солоне і кисле ці люди відчували майже як раніше. Саме ця дивна вибірковість і підказала вченим, де шукати поломку.

Білок, який підсилює смак перед відправкою в мозок

У 20 учасників дослідники взяли крихітні зразки тканини смакових бруньок і розглянули їх у лабораторії. Роботу команди, яку організував професор Геран Хеллекант з Університету Вісконсина і Шведського сільськогосподарського університету, опублікував журнал Chemical Senses.

У клітинах людей із затяжним порушенням смаку виявилося менше матричної РНК, потрібної для виробництва білка PLCβ2. Цей білок працює всередині смакових клітин і посилює сигнал перед тим, як він піде до мозку.

Провідний автор роботи, професор клітинної біології і біології розвитку Томас Фінгер з Університету Колорадо, порівняв PLCβ2 із молекулярним підсилювачем. Коли білка бракує, сигнал від язика стає надто слабким, і мозок його просто не реєструє.

Тепер зрозуміло, чому втрата смаку така нерівна. Клітини, що відповідають за солоне і кисле, працюють через інші механізми і цього білка не потребують, тому їхні сигнали проходять у мозок без втрат.

Поломка виявилася не лише молекулярною. Під мікроскопом у частини учасників смакові бруньки виглядали дезорганізованими: клітини в них були розташовані не так охайно, як у здорових людей. Тобто страждають і проводка, і сама будова рецепторів.

Чому смак не повертається місяцями

Найбільша загадка затяжної втрати смаку полягала в часі. Клітини смакових бруньок у нормі повністю оновлюються кожні два-чотири тижні, тож дефект мав би зникнути сам разом зі старими клітинами.

Натомість молекулярні порушення у частини людей тримаються понад рік після того, як вірус давно пішов з організму. Нові клітини народжуються вже з ослабленим підсилювачем смаку.

Більшість людей після ковіду відновлює смак за кілька тижнів або місяців. Але невелика група живе з приглушеними відчуттями роками, і тепер у їхніх скарг є вимірюване біологічне підґрунтя, а не лише суб'єктивне враження.

Автори чесно визнають межу своєї роботи. Поки невідомо, чи повертається рівень цього білка до норми з часом сам по собі і чи можна створити лікування, яке відновить нормальну передачу смакових сигналів.

Проте мішень для такого лікування тепер названа конкретно. Якщо науковці навчаться піднімати активність підсилювача у смакових клітинах, люди, для яких їжа стала порожньою, отримають шанс знову відчути солодке, гірке і справжній смак бульйону.

Для самих пацієнтів це дослідження теж дещо змінює. Їхню проблему більше не можна зводити до тривоги чи уяви: порушення смаку після ковіду має конкретний слід у тканинах, який можна виміряти в лабораторії.

А ще робота пояснює, чому тренування смаку і запаху допомагають не всім однаково. Якщо підсилювач сигналу ослаблений на рівні клітин, відновлення потребує часу і терпіння, а не лише вправ і сили волі.