Швидка ходьба помітно подовжує життя

Не лише кількість кроків, а й темп ходьби пов'язаний з тривалістю життя. Люди, які ходять швидше, помирають рідше за своїх повільніших ровесників.

Такого висновку дійшли дослідники, які опублікували роботу в журналі JAMA Network Open. Команду очолила Раян Хаддадж з Норвезького університету науки і технологій у Тронгеймі.

Вчені проаналізували дані понад чотирьох тисяч британських державних службовців. Ці люди беруть участь у великому дослідженні здоров'я, започаткованому ще наприкінці вісімдесятих років.

На момент вимірювань учасникам було в середньому близько шістдесяти дев'яти років. Клінічні обстеження вони проходили кожні чотири-п'ять років.

Темп виявився важливішим за кількість кроків

У дві тисячі дванадцятому і дві тисячі тринадцятому роках учасникам виміряли швидкість ходьби в клініці. Крім того, вони носили прилад, який рахував кількість їхніх кроків за хвилину у звичайному житті.

Вища швидкість ходьби була пов'язана зі зниженням ризику смерті на двадцять три відсотки за період спостереження. Жвавіший ритм кроків давав зниження ризику на сімнадцять відсотків.

Головне спостереження полягає в іншому. Зв'язок зберігався навіть після врахування загальної кількості кроків за день.

Тобто дві людини можуть проходити однакову дистанцію, але користь буде різною. Той, хто йде бадьоріше, отримує додаткову перевагу, якої повільна прогулянка не дає.

Швидкість ходьби давно вважають простим показником загального стану організму. Її легко виміряти без дорогого обладнання, а результат багато говорить про серце, м'язи і нервову систему.

Чому швидкі люди живуть довше

Лікар Теодор Стрендж з університетської лікарні Нортвелл на Стейтен-Айленді пояснює цей зв'язок прямо. Бадьорий темп зазвичай означає, що людина має менше хронічних хвороб, а наявні хвороби краще контролюються.

Коли здоров'я погіршується, швидкість ходьби часто знижується однією з перших. Людина ще може не скаржитися на конкретний орган, а хода вже видає проблему.

Втрата темпу підвищує ризик падінь і слабкості. Вона також супроводжує погіршення пам'яті та мислення, а в підсумку і зростання загальної смертності.

Важливо розуміти межу цього дослідження. Вчені зафіксували зв'язок, а не довели, що саме прискорення кроку автоматично додає роки.

Швидка хода може бути і причиною кращого здоров'я, і його наслідком. Найімовірніше, працюють обидва механізми одночасно: сильне тіло ходить швидше, а регулярний рух підтримує це тіло сильним.

Автори підкреслюють, що вимірювання швидкості ходьби можна використовувати у звичайній лікарській практиці. Короткий тест у коридорі клініки коштує копійки, але допомагає вчасно помітити людей із підвищеним ризиком.

Такі пацієнти виграють від додаткових обстежень і програм руху, підібраних під їхній стан. Рання реакція часто працює краще, ніж лікування наслідків через кілька років.

Для самої людини сигнал теж простий. Якщо звична дистанція раптом почала даватися важче, а темп падає без зрозумілої причини, це привід звернутися до лікаря, а не списувати все лише на вік і втому.

Як безпечно додати темпу

Стрендж радить починати з комфортного для себе ритму. Не треба одразу намагатися йти на межі сил, особливо людям із хворобами серця і суглобів.

Далі кількість кроків за хвилину варто нарощувати поступово, тиждень за тижнем. Коротші кроки, за його словами, безпечніші за довгі, бо з ними менший ризик спіткнутися.

Допомагає і постава. Спина рівна, плечі відведені назад і розслаблені, руки вільно рухаються в такт ході.

Гонитва за десятьма тисячами кроків щодня, на думку лікаря, не обов'язкова. Спочатку варто кілька днів просто фіксувати свій звичайний рівень активності.

Потім ціль можна підняти до п'яти-шести тисяч кроків на день. Наступний реалістичний рівень - сім-вісім тисяч, і саме його Стрендж називає зоною, до якої варто прагнути більшості людей.

Хто має час і сили дійти до десяти тисяч, отримає додаткову користь. Але відмовлятися від прогулянок лише тому, що повна норма недосяжна, точно не варто.

Навіть невелике прискорення звичного маршруту до роботи чи магазину перетворює звичайну ходьбу на тренування. Саме регулярність, а не разовий рекорд, дає тілу шанс працювати довше.