Звичайний фізрозчин звільнив затиснутий нерв у зап'ясті
Рука німіє вночі, пальці поколює, а чашка раптом стає важкою. Так поводиться тунельний синдром зап'ястя, коли серединний нерв стискається у вузькому каналі на шляху від передпліччя до кисті.
Нове клінічне випробування показало несподівано простий вихід. Звичайний стерильний фізрозчин, введений під контролем ультразвуку навколо затиснутого нерва, дав триваліше полегшення, ніж звичні уколи стероїдів.
Роботу опублікував журнал Radiology, видання Радіологічного товариства Північної Америки. Провела її команда під керівництвом лікарки Аніндіти Бозе з медичного коледжу Махатми Ганді в Джайпурі за участю професорки Анупами Тандон з Університетського коледжу медичних наук у Делі.
Чому стероїди допомагають ненадовго
Тунельний синдром виникає, коли серединний нерв проходить крізь вузький канал у зап'ясті і опиняється під тиском. Звідси біль, поколювання, оніміння і слабкість у руці, які заважають навіть простим щоденним справам.
За оцінками дослідників, із цією проблемою протягом життя стикається від п'яти до десяти відсотків людей, і випадків стає дедалі більше. Часто її пов'язують із повторюваними рухами кисті.
Звичне лікування - уколи кортикостероїдів, які знімають запалення і тиск на нерв. Полегшення від них нерідко минає, процедуру доводиться повторювати, а самі стероїди мають свої ризики.
Професорка Тандон називає їх прямо: локальні зміни шкіри, стоншення жирової тканини і ослаблення сухожиль. Тому команда шукала спосіб допомогти нерву без ліків взагалі.
Вода, яка роз'єднує тканини
Метод називається гідродисекцією. Лікар у реальному часі бачить нерв на екрані ультразвуку і точно вводить рідину так, щоб вона відділила нерв від тканин, які обмежують його рух.
Рідина роз'єднує спайки, тобто місця, де тканини злиплися між собою. Нерв отримує простір і знову може вільно ковзати всередині каналу, а тиск на нього спадає.
У випробуванні взяли участь шістдесят три пацієнти з підтвердженим діагнозом. Усі вони й далі відчували симптоми, попри звичайне лікування, тож їх випадково розподілили на три однакові групи.
Перша група отримала гідродисекцію звичайним фізрозчином. Друга - ту саму процедуру, але з додаванням стероїдів, а третя - лише укол стероїдів без гідродисекції.
Стан учасників перевіряли через чотири, дванадцять і двадцять чотири тижні. Міряли біль, тяжкість симптомів і роботу кисті, а ультразвуком додатково вимірювали розмір самого нерва.
Ефект, який не зник за пів року
Через чотири тижні покращення відчули всі три групи. Але далі шляхи розійшлися: після гідродисекції симптоми і робота кисті продовжували поліпшуватися і через дванадцять тижнів, і через пів року.
Натомість у групі самих стероїдів симптоми почали повертатися. За словами професорки Тандон, це показує, що початкова користь від уколів виявилася недовгою.
Ультразвук підтвердив різницю цифрами. Площа поперечного перерізу серединного нерва після гідродисекції зменшилася приблизно на сорок три - сорок п'ять відсотків, а після самих стероїдів лише приблизно на п'ятнадцять.
Додавання стероїдів до рідини для гідродисекції помітної додаткової користі не дало. Простий фізрозчин сам по собі за пів року спостереження спрацював так само добре.
Більшість учасників, за словами професорки Тандон, страждали на тунельний синдром місяцями, а то й роками. Їм не допомагали ані знеболювальні, ані шини на зап'ястя, ані зміни у звичках, ані ті самі уколи стероїдів.
Сама процедура тривала в середньому п'ятнадцять хвилин і обходилася без наркозу та лікарні. Серйозних ускладнень не зафіксували, пацієнти лишилися задоволені, а повернутися до роботи можна було вже за годину.
Дослідники вважають метод варіантом для легкого і помірного тунельного синдрому. Він здатен відкласти операцію, а частині пацієнтів узагалі допомогти обійтися без неї.
Автори обережні у висновках: учасників було лише шістдесят три, а спостереження тривало пів року. Потрібні більші дослідження у кількох центрах, щоб перевірити, чи збережеться ефект довше.
Команда вже почала наступну роботу і порівнює різні рідини для процедури, зокрема фізрозчин і декстрозу. Мета - знайти варіант, який дає найстійкіше полегшення людям із тунельним синдромом.