Протизапальні ліки можуть допомагати вірусам поширюватися організмом
Препарати, які пригнічують запалення, рятують людей з аутоімунними хворобами від болю і руйнування суглобів. Але нове дослідження показало зворотний бік цих ліків: вони знімають бар'єр, який заважає вірусам проникати в здорові клітини.
Йдеться про цілий клас засобів, які щодня приймають пацієнти з ревматоїдним артритом та іншими запальними станами. За висновком науковців, на тлі такого лікування звичайний грип та інші віруси отримують несподівану перевагу.
Які саме ліки потрапили під підозру
Команда Норвезького університету науки і технологій вивчала інгібітори янус-кіназ, відомі як інгібітори JAK. До цього класу належить, зокрема, барицитиніб, який призначають при ревматоїдному артриті та інших аутоімунних захворюваннях.
Ці препарати працюють просто і ефективно: блокують сигнали, які розпалюють запалення в організмі. Саме тому вони добре знімають симптоми і гальмують розвиток хвороби.
Проблема в тому, що той самий сигнальний шлях організм використовує і для захисту від вірусів. Коли ліки його вимикають, глухне не лише запалення, а й важлива частина противірусного імунітету.
Професор Денис Кайнов з кафедри клінічної та молекулярної медицини називає знахідку несподіваним і потенційно серйозним побічним ефектом усього класу препаратів.
Що саме ламається в захисті клітин
Перший автор роботи Ерленд Равло пояснює: інгібітори JAK пригнічують активність генів, які відповідають за відповідь організму на вірусну атаку. Ці гени допомагають здоровим клітинам вчасно помітити ворога і не пустити його всередину.
Коли цей механізм ослаблений, вірусам легше заразити клітину і перейти до сусідніх. Дослідники перелічують інфекції, яким препарати мимоволі допомагають: вірус лихоманки долини Ріфт, грип A, аденовірус і коронавірус, що викликає COVID-19.
Дослідження опублікував журнал NAR Molecular Medicine. Співавтор роботи Олександр Яневський підкреслює, що захисні гени відіграють ключову роль саме в перші години вірусної атаки, коли вирішується, чи закріпиться інфекція в організмі.
Щоб перевірити механізм, команда поєднала методи вірусології, аналіз активності генів і технологію органоїдів. Експерименти проводили на клітинах легень, очей і мозку, а також на мініатюрних моделях органів, вирощених у лабораторії.
Картина повторювалася в різних типах тканин: під дією препаратів противірусний бар'єр помітно слабшав. Тобто ефект не обмежується одним органом чи однією системою організму.
Що це означає для пацієнтів
Автори не закликають відмовлятися від лікування: для людей з аутоімунними хворобами ці препарати часто незамінні. Але вони прямо говорять про прихований ризик для пацієнтів із прихованими або активними вірусними інфекціями.
Практичний висновок команди стосується лікарів. Призначати інгібітори JAK варто обережніше в періоди, коли віруси активно циркулюють, а пацієнтам на такому лікуванні важливо не ігнорувати перші симптоми застуди чи грипу.
Науковці рекомендують додаткові дослідження, щоб краще зрозуміти, як застосовувати ці ліки максимально безпечно, особливо під час спалахів вірусних хвороб і пандемій.
Є у знахідки і несподіваний плюс для науки. У контрольованих лабораторних умовах здатність препаратів відкривати клітини вірусам може допомогти розробляти вакцини і випробовувати нові противірусні засоби.
Роботу підтримали регіональні органи охорони здоров'я Норвегії, Дослідницька рада Норвегії та Шведська дослідницька рада. Значний внесок у дослідження зробив професор Магнар Бйорас, який також забезпечив основну частину фінансування.
Головний урок дослідження ширший за один клас ліків. Будь-який препарат, що втручається в імунну систему, одночасно змінює і захист організму від інфекцій, і це доводиться враховувати щоразу, коли лікування триває місяцями.
Інгібітори JAK призначають не на кілька днів, а тривалими курсами, часто роками. Тому навіть помірне ослаблення противірусного бар'єра має значення: за довгий час пацієнт неминуче зустрічається із сезонними вірусами знову і знову.
Окрема увага, на думку авторів, потрібна людям, у яких вірусна інфекція вже живе в організмі приховано. У такому разі препарат, що знімає імунний нагляд, може дати давньому вірусу шанс активізуватися саме тоді, коли людина цього не чекає.
Дослідники наголошують, що їхні результати отримано в лабораторних умовах, на клітинах і органоїдах. Наступний крок - перевірити, наскільки цей ефект помітний у реальних пацієнтів і чи залежить він від дози та тривалості лікування.
Поки таких даних немає, найрозумніша стратегія для пацієнта проста: не припиняти ліки самостійно, але обговорити з лікарем вакцинацію від грипу і план дій на випадок вірусної хвороби. Саме для таких розмов дослідження і проводили.