Мозок партнерів налаштовується однаково під час співпраці
Коли двоє людей справді працюють як одна команда, їхній мозок починає працювати напрочуд схоже. Такого висновку дійшли дослідники з Пекінського педагогічного університету, які вперше записали активність мозку двох партнерів одночасно і з точністю до мілісекунд.
Результати роботи команда лабораторії Їни Ма опублікувала у журналі Nature Neuroscience. Першим автором дослідження став Цзюнь Ні.
Ідея дослідження народилася зі спостереження про пам'ять. Коли людина щось згадує, активність її мозку повторює картину, яка виникала під час самої події. Вчені запитали себе, чи не відбувається щось подібне між двома різними людьми, які діють спільно заради однієї мети.
Гра, у якій видно довіру
В експерименті взяли участь 58 пацієнтів зі стійкою до ліків епілепсією. У їхній мозок із лікувальною метою вже були вживлені електроди, які допомагають лікарям знайти джерело нападів.
Саме ці електроди дали рідкісну можливість записувати електричну активність прямо з глибоких ділянок мозку. Зазвичай нейронауці доступні лише набагато слабші сигнали з поверхні голови.
Учасників поділили на пари і запропонували їм гру «дилема в'язня». Кожен раунд треба було самостійно вирішити: співпрацювати з партнером чи діяти лише на власну користь.
Якщо співпрацювали обидва, вигравали обидва. Якщо один хитрував, а другий довірявся, хитрун отримував найбільше. Якщо ж егоїстами виявлялися обидва, кожен отримував менше, ніж міг би за спільної гри.
Дилему в'язня десятиліттями використовують у психології та економіці, бо вона чесно показує конфлікт між особистою вигодою і спільним результатом. Один егоїстичний крок вигідний негайно, але руйнує довіру і робить наступні раунди гіршими для обох гравців.
Одна ділянка, однакові сигнали
Дослідники порівняли активність мигдалини, ділянки мозку, яка обробляє емоції та соціально важливу інформацію. Записи робили одночасно в обох гравців кожної пари.
Мигдалина давно відома як центр швидкої оцінки загроз і намірів. Саме вона допомагає миттєво зчитувати інших людей і вирішувати, кому можна довіряти, тому її синхронна робота у партнерів особливо показова.
Записи з електродів усередині мозку роблять лише під час лікування, тому такі дані надзвичайно рідкісні. Вони показують роботу глибоких ділянок із точністю, недосяжною для звичайних сканувань, і дозволяють побачити сам зміст нейронних картин, а не лише їхню силу.
У раундах взаємної співпраці картини активності мигдалини у партнерів помітно збігалися. Коли хоча б один гравець діяв егоїстично, такої схожості не виникало.
Важливо, що збігалися не просто сигнали, а їхній зміст. Мозок обох партнерів у цей момент тримав однакову інформацію: як складалася гра раніше і що партнер, імовірно, зробить далі.
Цікаво, що схожість виникала саме у змісті, а не в силі сигналу. Два мозки могли працювати з різною інтенсивністю, але несли однакову інформацію про хід гри.
За словами Цзюня Ні, мозок одного гравця ніби моделював майбутню поведінку іншого, і саме ця модель керувала власним рішенням. Дослідники назвали цей механізм каскадом від моделювання до рішення.
Раніше схожість мозкової активності під час спілкування вважали простою кореляцією сигналів. Нова робота показала, що за нею стоїть спільний зміст думок двох людей.
Що це означає поза лабораторією
Співпраця тримається не лише на словах і домовленостях. Щоб діяти разом, людям доводиться однаково розуміти ситуацію і передбачати кроки одне одного.
Робота також пояснює, чому співпраця така вразлива. Достатньо одного егоїстичного ходу, і спільна картина руйнується: мозок партнера перестає моделювати спільний результат і переходить до захисту власних інтересів.
Автори наголошують, що гру в лабораторії не можна прямо переносити на реальне життя. Проте виявлений механізм, імовірно, працює і у звичайних командах, де колеги разом розв'язують складні завдання.
Наступне питання команди - коли саме два незалежні мозки починають налаштовуватися один на одного. Вчені хочуть зрозуміти, чи можна передбачити сам момент такої синхронізації.
Якщо це вдасться, наука краще пояснить і міцну командну роботу, і ситуації, коли люди ніяк не можуть порозумітися навіть після довгих розмов.
Такі результати змінюють погляд на довіру: вона народжується не в одній голові, а між людьми, коли обидва тримають у думках спільний результат і кроки одне одного.