Низький тестостерон і фруктоза разом руйнують печінку
Жирова хвороба печінки давно перестала бути рідкістю: за оцінками лікарів, стеатотична хвороба печінки, пов'язана з порушенням обміну речовин, трапляється приблизно у чотирьох із десяти дорослих чоловіків у світі. Дослідники з Осакського столичного університету в Японії показали, що два фактори ризику, які окремо діють помірно, разом б'ють по печінці набагато сильніше. Йдеться про низький рівень тестостерону і надлишок фруктози в харчуванні.
Роботу виконала команда Вищої школи сільського господарства під керівництвом аспіранта Хірокі Такахасі та доцента Наокі Харади. Результати опубліковано в журналі American Journal of Physiology-Endocrinology and Metabolism.
Небезпека жирової хвороби в тому, що вона довго розвивається мовчки. Спочатку в печінці просто накопичується жир, згодом до нього можуть додатися запалення, ущільнення тканин і тяжкі ураження органу. Саме тому вчені шукають не лише ліки, а й ті поєднання факторів, які запускають процес найшвидше.
Чому поєднання виявилося небезпечнішим за окремі фактори
Відомо, що ожиріння печінки пов'язують із зайвою вагою, діабетом другого типу, низьким тестостероном і надмірним споживанням фруктози із солодких напоїв та оброблених продуктів. Але як саме ці фактори взаємодіють між собою, залишалося незрозумілим.
Щоб розібратися, команда провела експеримент на самцях мишей і поділила тварин на шість груп. Частині мишей знизили рівень тестостерону, іншим зробили імітацію операції без втручання в гормональний фон. Далі групи відрізнялися раціоном: звичайний корм або корм із великою кількістю фруктози, а одна група додатково отримувала антибіотики.
Окремо низький тестостерон і окремо фруктоза лише трохи підвищували рівень жиру в печінці. Разом вони дали різко інший результат: печінка тварин стала важчою, а накопичення тригліцеридів у ній зросло значно сильніше, і жирова хвороба прогресувала швидше.
Бактерії кишечника підсилили шкоду
Ключ до ефекту знайшли в кишечнику. У мишей із поєднанням низького тестостерону і фруктозного раціону змінився склад кишкових бактерій, а вміст пірувату в кишечнику помітно зріс. Піруват - це сполука, що бере участь в енергетичному обміні клітин.
Додаткові досліди на клітинах печінки мишей показали: піруват і фруктоза діють спільно і разом змушують клітини активніше запасати нейтральні жири. Тобто бактерії кишечника через піруват посилюють той удар, який фруктоза завдає печінці.
Це підтвердила і група з антибіотиками: коли кишкову мікрофлору пригнічували, печінка у тварин із низьким тестостероном на фруктозному раціоні важчала помітно менше. Без участі бактерій небезпечне поєднання працювало слабше.
Під час роботи команда аналізувала не лише тканини печінки, а й зразки крові, вміст сліпої кишки та склад кишкових бактерій. Крім зростання пірувату, у тварин із небезпечним поєднанням змінилася і активність генів у клітинах печінки, що додатково підтверджує глибину перебудови обміну речовин.
Що це означає для людей
Автори чесно наголошують: усі результати отримано на мишах і на ізольованих клітинах печінки тварин. Для людини прямих висновків поки немає, і переносити цифри експерименту на людей не можна. Але сам механізм підказує, де шукати нові способи профілактики.
Якщо зв'язок підтвердиться у людей, мішенню для майбутніх ліків може стати саме шлях, яким піруват допомагає печінці накопичувати жир. Команда планує детально розібрати цей механізм і перевірити, чи можна вплинути на нього харчуванням.
Практичний висновок уже зараз простий. Чоловікам із низьким тестостероном особливо важливо стежити за кількістю солодких напоїв і продуктів із доданою фруктозою: саме на такий раціон печінка, за даними експерименту, реагує найгірше.
Рівень тестостерону у чоловіків природно знижується з віком, а фруктози в сучасному раціоні стає дедалі більше: її додають у газовані напої, соки, соуси і готові продукти, часто у вигляді кукурудзяного сиропу. Якщо висновки експерименту підтвердяться на людях, це поєднання стосуватиметься дуже великої кількості чоловіків старшого віку.
Стежити варто і за самопочуттям печінки загалом: жирова хвороба довго не дає симптомів, тому регулярні аналізи та обстеження залишаються головним способом помітити проблему вчасно.