У дитячих пухлинах знайшли приховано агресивні клітини
Деякі дитячі пухлини, які лікарі зараховують до менш небезпечних, насправді ховають усередині особливо агресивні клітини. Такі приховані скупчення знайшли вчені з Інституту Велкома Сенгера разом із колегами з Кембриджського університету, лікарні Грейт-Ормонд-стріт та Університетського коледжу Лондона. Їхня робота пояснює, чому частина дітей із нібито сприятливим прогнозом все одно програє хворобі.
Дослідження стосувалося рабдоміосаркоми. Це рак, що росте з м'язової тканини, і найпоширеніший рак м'яких тканин у дітей до 15 років. Лише у Великій Британії такий діагноз щороку отримують близько 55 дітей.
Дитячі пухлини взагалі влаштовані інакше, ніж рак у дорослих. Вони рідко пов'язані з роками впливу довкілля і частіше народжуються з генетичних збоїв на самому початку розвитку дитини. Тому дорослі схеми оцінки ризику для них працюють гірше, а кожна нова деталь біології хвороби має особливу вагу.
Чому стара класифікація дає збій
Лікарі ділять ці пухлини на групи ризику за однією генетичною ознакою. У частини дітей два гени, які в нормі лежать окремо, зливаються в один аномальний. Така пухлина поводиться агресивно, і виживаність за неї помітно нижча навіть на тлі інтенсивного лікування.
Але в цієї схеми є слабке місце. Деякі діти без небезпечного маркера теж стикаються з агресивним перебігом і помирають. Звичайні аналізи не показували, що саме робить їхні пухлини такими загрозливими, і лікарі довго не могли знайти пояснення.
Щоб розібратися, команда порівняла пухлини 16 дітей. Серед них були четверо без маркера, чия хвороба закінчилася трагічно, четверо з небезпечним злиттям генів і восьмеро без маркера, які залишилися живі. Результати опублікував журнал Cancer Research.
Що показало вивчення кожної клітини
Замість того щоб дивитися на пухлину як на єдину масу, вчені розібрали її по клітинах. Вони застосували секвенування РНК окремих клітин, яке показує активність генів у кожній із них. Другий метод, просторова транскриптоміка, наклав ці дані на карту пухлини і показав, де саме сидять небезпечні клітини.
З'ясувалося несподіване. Частина пухлин із групи нижчого ризику містила клітини з такою самою картиною активності генів, як у найагресивніших пухлин. При цьому до такого стану їх приводили зовсім інші, рідкісні генетичні зміни. Різні мутації вмикали ті самі клітинні шляхи, і пухлина ставала небезпечною без головного маркера ризику.
Співавторка роботи Карін Страатгоф з Інституту раку Університетського коледжу Лондона каже, що вивчення пухлин по одній клітині виявило приховані популяції агресивних клітин, які звичайні методи пропускають. Хоча генетичні зміни в таких пухлин різні, багато з них сходяться на одних і тих самих агресивних шляхах. Саме це, за її словами, пояснює руйнівні наслідки у дітей із нібито низьким ризиком.
Що це змінить для лікування дітей
Якщо особливі підписи агресивних клітин вдасться знаходити вже на етапі діагностики, лікарі зможуть точніше бачити, кому потрібне сильніше лікування від самого початку. Дитина з прихованою загрозою отримає інтенсивну терапію вчасно, а не тоді, коли хвороба вже повернулася.
Зворотний бік не менш важливий. Дітям із справді спокійними пухлинами можна буде зменшити обсяги хіміотерапії і тим самим знизити тяжкі побічні ефекти. Окремі напрями команда бачить в імунотерапії, зокрема в лікуванні спеціально зміненими імунними клітинами, хоча до клінічного застосування тут ще далеко.
Команда також шукає маркери, за якими майбутні ліки зможуть цілити саме у найнебезпечніші клітини, а не у всю пухлину одразу. Такий прицільний удар обіцяє менше шкоди для здорових тканин, які у дитячого організму, що росте, страждають від агресивного лікування особливо сильно.
Тепер вчені розширюють роботу до сотень нових зразків пухлин. Професор Сем Бехджаті з Кембриджського університету зазначає, що робота змінює сам погляд на цю хворобу. Справа, за його словами, не в одному аномальному гені, а в загальному біологічному стані ракових клітин. Розуміння цього стану і має стати основою точнішого лікування для кожної дитини.