Гормональна терапія підсилює дію уколів для схуднення
Жінки середнього віку, які разом із семаглутидом отримували гормональну терапію менопаузи, втрачали вагу помітно краще і довше утримували результат. Такого висновку дійшли дослідники клініки Мейо у Флориді, проаналізувавши найбільшу на сьогодні реальну вибірку пацієнток, які лікувалися від надмірної ваги препаратами групи GLP-1.
Набір ваги у період менопаузи турбує багатьох жінок. Зміни гормонального фону сприяють накопиченню жиру, насамперед у ділянці живота, а уповільнення обміну речовин з віком лише посилює проблему. Саме жінки віком від 50 до 64 років, за американськими даними, найчастіше звертаються до препаратів для схуднення на основі GLP-1: про нинішнє або минуле застосування таких ліків повідомляє приблизно кожна п'ята жінка цієї вікової групи.
Кого порівняли дослідники
Команда під керівництвом лікарки Регіни Кастанеди з клініки Мейо у Флориді вивчила медичні записи жінок, старших за 45 років, з індексом маси тіла понад 27. Майже 2400 пацієнток отримували семаглутид, ще майже 1500 - тирзепатид. У кожній групі дослідники окремо подивилися на жінок, які паралельно проходили гормональну терапію менопаузи, і на тих, хто її не отримував.
Раніші невеликі спостереження вже натякали на такий ефект, але їхні вибірки були надто малими для впевнених висновків. Нинішня робота стала першою великою перевіркою цього зв'язку на реальних пацієнтках поза межами клінічних випробувань, а результати представили на щорічній зустрічі Товариства менопаузи у Сан-Дієго.
Результат виявився неоднаковим для двох препаратів. У жінок на семаглутиді гормональна терапія була пов'язана зі значно більшою і стійкішою втратою ваги. У групі тирзепатиду жінки на гормонах теж спочатку худнули швидше, але підсумкова різниця не досягла статистичної значущості, тож для цього препарату ефект вважати доведеним не можна.
Відомо, що відповідь на препарати GLP-1 взагалі неоднакова у різних людей: жіноча стать і молодший вік зазвичай пов'язані з кращою втратою ваги. Саме тому дослідники вирішили перевірити, чи не пояснюється частина цієї різниці гормональним станом жінки, який різко змінюється у період менопаузи і після неї.
Чому гормони можуть допомагати
Дослідники вважають такий зв'язок біологічно правдоподібним. Доклінічні дані вказують на можливу спільну дію естрогену і сигналів GLP-1: обидва впливають на апетит, витрати енергії та розподіл жирової тканини в організмі. Те, що ефект виявився сильнішим саме із семаглутидом, може вказувати на взаємодію, специфічну для сигналів GLP-1, і це питання потребує окремого вивчення.
За словами Кастанеди, сигнал повторюється послідовно: раніші менші дослідження теж показували зв'язок гормональної терапії з кращою втратою ваги у жінок після менопаузи, і тепер той самий зв'язок видно у більшій незалежній вибірці. Медична директорка Товариства менопаузи Стефані Фаубіон додає, що під час лікування ваги у жінок середнього віку варто враховувати саме менопаузальні чинники, а не лише сам препарат і його дозу.
Чому зарано робити висновки
Автори чесно наголошують на обмеженнях своєї роботи. Дослідження було ретроспективним: науковці аналізували записи вже проведеного лікування, а не призначали терапію випадковим чином. Тому зв'язок між гормонами і кращим схудненням ще не доводить, що саме гормони спричинили різницю, і ці висновки мають підтвердити проспективні випробування.
Окреме застереження звучить прямо: схуднення не є показанням для гормональної терапії менопаузи. Такі препарати призначають за власними показаннями і з урахуванням протипоказань, а рішення про їхнє застосування жінка ухвалює разом із лікарем. Нове дослідження лише підказує, що відповідь на препарати GLP-1 у жінок середнього віку залежить не тільки від самих ліків, а й від гормонального контексту, у якому відбувається лікування.
На практиці це означає просту річ. Якщо жінка середнього віку вже отримує гормональну терапію за показаннями і починає лікування препаратом GLP-1, її шанси на стійкий результат можуть виявитися вищими, ніж вона очікує. А якщо такої терапії немає, починати її лише заради схуднення лікарі не радять: користь і ризики гормонів оцінюють за зовсім іншими критеріями, серед яких припливи, сон, стан кісток і серцево-судинні ризики.