Жирові клітини схудли після блокування одного ферменту
Жирову тканину можна змусити працювати проти зайвої ваги, якщо вимкнути в її клітинах один фермент. Такого висновку дійшли дослідники з онкологічного центру Massey при Університеті Співдружності Вірджинії у роботі, опублікованій у журналі Science Advances.
Мішенню став фермент сфінгозинкіназа 2, скорочено SPHK2. Він працює всередині жирових клітин і впливає на те, як ті запасають та витрачають енергію.
Ідея команди полягає у точковості. Замість дії на весь організм вчені спробували блокувати фермент лише в адипоцитах - клітинах жирової тканини.
Що показали досліди на тваринах
Раніші експерименти цієї ж групи підказали напрям. Коли ген SPHK2 вимикали у всьому тілі мишей, тварини не набирали зайвого жиру навіть на західній дієті з надлишком жирів і цукру.
Жир у таких мишей менше накопичувався у різних жирових депо тіла. У самців до того ж рідше розвивався рак печінки, пов'язаний з ожирінням.
У новій роботі дослідники звузили втручання до самих жирових клітин. Результат зберігся: маса тіла тварин помітно знизилася порівняно з контрольною групою.
Покращилися й показники обміну речовин. Організм мишей краще переносив глюкозу і чутливіше реагував на інсулін, а в печінці накопичувалося менше жиру.
Окрема деталь стосується побуріння жирової тканини. Білий жир переважно запасає енергію, а бурий і бежевий спалюють її з виділенням тепла, і саме цей процес активувався після втручання у фермент.
Жирова тканина давно не вважається пасивним складом калорій. Вона працює як активний орган обміну: її клітини реагують на гормони, впливають на апетит і на те, як інші тканини поводяться з глюкозою та жирами.
Чутливість до інсуліну важлива тому, що саме її втрата веде до діабету другого типу. А жир, що накопичується у печінці, з часом шкодить її роботі, тож зменшення цього запасу дослідники вважають окремим плюсом втручання.
Навіщо потрібні нові підходи
Ожиріння лишається масовою проблемою: за даними, наведеними у статті, у США воно стосується понад сорока відсотків дорослих. Зайва вага підвищує ризик діабету, хвороб серця і низки видів раку.
Популярні препарати групи GLP-1 справді допомагають худнути, нагадує співавтор роботи Крістофер Грін. Та вони діють не на всіх, а після припинення прийому вага нерідко повертається.
Тому команда шукає додаткову стратегію, яка діяла б на саму жирову тканину. Якщо фермент у ній вдасться безпечно блокувати ліками, це може знизити і вагу, і схильність до пов'язаних з ожирінням пухлин.
Зв'язок ожиріння з раком команда вважає окремою причиною шукати такі підходи. Надлишкова жирова тканина підвищує схильність до низки пухлин, і стратегія, що зменшує сам жир, потенційно б'є одразу по кількох ризиках.
Поки що це лише доклінічний етап на тваринах. До лікування людей шлях довгий, і переносити результати мишачих дослідів на людину напряму не можна.
Що заважає зробити ліки вже зараз
Головна перешкода - точність препаратів. Існуючі інгібітори цього ферменту діють не лише на нього і дають небажані побічні ефекти в інших тканинах.
Точковість важлива ще з однієї причини: фермент SPHK2 працює не лише у жирі, а й в інших тканинах. Вимкнення його всюди підряд могло б порушити процеси, де він потрібен, тому прицільна дія на жирові клітини виглядає безпечнішим шляхом.
Вченим потрібні сполуки, які блокуватимуть саме SPHK2 і бажано саме у жирових клітинах. Тоді користь можна отримати без зайвого втручання у роботу решти організму.
Перспективним напрямом автори називають і прицільну дію на окремі жирові депо. Локальне лікування, за їхньою логікою, зменшить і ожиріння, і його наслідки, а побічних ефектів дасть менше.
Команда продовжує вивчати роль ферменту в обміні речовин і розвитку раку. Наступний крок - пошук безпечних і точних інгібіторів, придатних для перевірки вже поза лабораторією тварин.