Силові тренування зменшують жирові клітини до втрати ваги
Ваги можуть не зрушити з місця, а жир уже почне відступати. Дослідники з Державного університету Кампінаса у Бразилії показали, що всього тиждень силових тренувань запускає спалювання жиру глибоко в животі, хоча загальна вага тіла ще не змінюється.
Роботу виконала команда лабораторії клітинної біології фізичних вправ під керівництвом професора Леандро Моури. Результати опубліковано у журналі Life Sciences, а саме дослідження підтримав фонд FAPESP.
Учені майже два десятиліття вивчають, як фізична активність впливає на обмін речовин при ожирінні та діабеті. Цього разу їх цікавило не схуднення як таке, а те, що відбувається всередині жирових клітин у найперші дні тренувань.
Сім тренувань замість місяців очікування
Експеримент проводили на самцях мишей. Одна група отримувала звичайний раціон, іншу годували жирною їжею, доки не розвинулося ожиріння. Потім тварин з ожирінням розділили навпіл: одна половина вела малорухливий спосіб життя, друга почала тренуватися.
Силові навантаження імітували підйомом сходами заввишки 70 сантиметрів із вантажем, прикріпленим до хвоста. Кожне тренування проходило на рівні 70 відсотків від максимальної здатності тварини і складалося з 20 підйомів із відпочинком від 60 до 90 секунд між ними. Усього миші виконали сім таких занять.
Обидві групи з ожирінням увесь час їли однакову жирну їжу. Так учені прибрали вплив дієти і змогли побачити чистий ефект саме тренувань, а не зміни раціону.
Короткий строк обрали навмисно. Дослідники хотіли зафіксувати зміни у жировій тканині до того, як почне спадати вага, адже саме схуднення запускає в організмі багато додаткових процесів і заважає виділити внесок самих вправ.
Клітини зменшилися, а вага лишилася
Після тижня тренувань загальна вага мишей не змінилася. Проте жиру навколо кишечника, так званої мезентеріальної жирової тканини, у тренованої групи стало менше, а самі жирові клітини, адипоцити, помітно зменшилися у розмірі.
Саме цей жир вважають найнебезпечнішим. Він лежить глибоко в животі між внутрішніми органами, і коли його забагато, він виділяє у кров запальні речовини, які псують обмін речовин у всьому тілі. Роздуті адипоцити живуть у стані хронічного стресу і підживлюють це запалення, тож їхнє зменшення означає, що тканина рухається до здоровішого стану ще до будь-яких змін на вагах.
Далі вчені зазирнули всередину клітин. Ожиріння порушило роботу білків, які відповідають за ліполіз, тобто розщеплення запасеного жиру і перетворення його на енергію. Після семи силових занять частина цієї системи знову запрацювала.
Ключову роль відіграє білок PLIN1, який контролює зберігання жиру у клітині. Під дією тренування він змінюється і вивільняє білок ABHD5, а той з'єднується з ферментом ATGL, який виконує перший крок розщеплення тригліцеридів. Знизилася також активність гена Scd1, пов'язаного з утворенням нового жиру.
Накопичення вісцерального жиру пов'язують із вищим ризиком хвороб серця, діабету другого типу та порушень обміну речовин. На відміну від підшкірного жиру, який лежить просто під шкірою, він оточує печінку, кишечник та інші органи і поводиться як активна тканина, що постійно втручається у роботу організму.
Що це означає для людей
Автори чесно наголошують на обмеженнях. Експеримент проведено на мишах, і підйом сходами з вантажем лише приблизно відтворює силове тренування людини, хоча дає схоже інтенсивне скорочення м'язів. Чи спрацює той самий механізм у людей і як швидко, ще належить перевірити в окремих дослідженнях.
Проте висновок для практики обнадійливий уже зараз. Відсутність змін на вагах у перші дні занять не означає, що тренування не працюють. За даними цієї роботи, всередині жирової тканини корисні зміни починаються значно раніше, ніж стрілка вагів зрушить униз.
Для людини практичний сенс простий: силові вправи двічі або тричі на тиждень із поступовим зростанням навантаження дають тканинам сигнал перебудовуватися. Оцінювати перші тижні занять краще не за вагами, а за самопочуттям, силою та тим, як сидить одяг на талії.
Тож регулярні силові вправи мають сенс навіть тоді, коли результат ще не видно у дзеркалі. Тіло вже перебудовується, просто робить це тихо і починає з найнебезпечнішого жиру.