Перетренування тримає дофамін високим навіть під час відпочинку
Виснажливі тренування без відпочинку б'ють не лише по м'язах. Нове дослідження показало, що надмірне навантаження змінює саму хімію мозку: дофамін, який відповідає за бадьорість і мотивацію, залишається підвищеним навіть тоді, коли організм мав би повністю відпочивати.
Роботу виконали дослідники Школи фізичного виховання і спорту Рібейран-Прету при Університеті Сан-Паулу в Бразилії, а результати опублікував журнал Neuroscience. Перший автор дослідження - Аліссон Луїс да Роша, науковий керівник роботи - професор Аделіно Санчес Рамос да Сілва.
Як моделювали перетренування
Вчені працювали з мишами і розділили їх на дві групи. Перша виконувала разовий тест на біговій доріжці до повного виснаження. Друга жила за графіком, що імітує режим спортсменів із синдромом перетренування: навантаження поступово зростали протягом восьми тижнів, а в останній тиждень тварини тренувалися двічі на день з перервою лише чотири години.
Синдром перетренування добре відомий спортивній медицині. Його ознаки - падіння результатів попри всі зусилля, втрата апетиту, хронічна втома, біль у м'язах, часті травми і збої в роботі імунної та обмінної систем.
Після завершення програми дослідники вивчили гіпокамп тварин - ділянку мозку, тісно пов'язану з пам'яттю та регуляцією емоцій. Вони вимірювали рівні дофаміну і серотоніну, а також білків, які беруть участь у виробленні цих нейромедіаторів, зокрема тирозингідроксилази і везикулярного транспортера моноамінів другого типу.
Дофамін не вимикається вчасно
У групі разового навантаження дофамін піднявся одразу після забігу, і це очікувана реакція на зусилля. Але у тварин після восьми тижнів перетренування картина була зовсім іншою: рівні дофаміну і тирозингідроксилази залишалися підвищеними ще 48 годин після фінального тесту, тобто глибоко у фазі відпочинку.
При цьому рівень серотоніну помітно не змінився. Це ставить під сумнів давню гіпотезу, ніби саме серотонін є головною причиною хронічної втоми, яка супроводжує перетренування.
Автори наголошують: дофамін сам по собі не шкідливий. Він потрібен людині для задоволення, мотивації і своєчасного пробудження. Проблема виникає тоді, коли його рівень лишається високим у години, відведені для сну і відновлення, а баланс між різними нейромедіаторами порушується.
За словами да Роша, результати переконливо показують, що надмірні фізичні вправи впливають не лише на скелетні м'язи. Вони мають виражену дію на мозок, і фізична активність пов'язана з роботою центральної нервової системи набагато глибше, ніж прийнято думати.
Що це означає для спортсменів
Дослідження проводили на тваринах, тому прямий зв'язок знахідки зі сном, тривожністю і безсонням у людей ще треба виміряти в окремих роботах. Самі автори чесно визнають це обмеження і не роблять гучних обіцянок.
Проте знайдений механізм добре пояснює знайомі симптоми перетренування у людей. Якщо мозок не отримує сигналу на зниження активності, спортсмен гірше засинає, прокидається розбитим, втрачає мотивацію і поступово втрачає форму, хоча тренується більше, ніж раніше.
Головний висновок практичний: відпочинок є такою ж повноцінною частиною тренувального процесу, як і саме навантаження. Без достатнього відновлення користь руху втрачається, а мозок продовжує працювати в режимі напруги навіть у дні без тренувань.
Окремої уваги заслуговує вибір саме гіпокампа для аналізу. Ця ділянка відповідає не лише за пам'ять, а й за емоційний стан, тому її хімічний дисбаланс може пояснювати, чому перетреновані спортсмени часто скаржаться одночасно і на проблеми з концентрацією, і на пригнічений настрій.
Розпізнати наближення проблеми можна за поєднанням простих ознак: результати падають, хоча навантаження зростають, сон стає гіршим, апетит зникає, а звичайні тренування даються дедалі важче. У такій ситуації додавати ще більше роботи - найгірша стратегія, бо саме вона закріплює порушення.
Автори роботи підкреслюють: для професіоналів і любителів висновок однаковий. Користь вправ легко втратити, якщо тренування не супроводжуються достатнім відпочинком і грамотним супроводом, а дні відновлення треба планувати так само серйозно, як і дні найважчих навантажень.
Команда вже готує новий міжнародний проєкт. Вчені шукатимуть, які системи організму першими сигналізують про те, що корисна адаптація до спорту починає переходити у шкідливу, щоб вчасно зупиняти цей процес.