Сільські жителі частіше помирають від інфаркту до лікарні
Люди, які живуть у сільській місцевості, майже втричі частіше помирають від інфаркту ще до того, як дістануться лікарні, порівняно з мешканцями великих міст. Такі дані представили на наукових сесіях Американської кардіологічної асоціації, де проблему доступу до невідкладної допомоги назвали однією з головних у кардіології.
Дослідники проаналізували дані свідоцтв про смерть із бази CDC WONDER. До аналізу увійшли понад два з половиною мільйони дорослих, які померли від інфаркту у Сполучених Штатах за два десятиліття. Вчені дивилися не лише на причину смерті, а й на те, де саме людина померла: вдома, дорогою до лікарні, в амбулаторії чи вже у стаціонарі.
Масштаб проблеми великий. За статистикою асоціації, у Сполучених Штатах інфаркт стається кожні сорок секунд, і саме серцево-судинні напади лишаються однією з головних причин раптової смерті поза лікарнею. Асоціація офіційно назвала кризу сільської медицини одним із трьох головних бар'єрів на шляху до рівного доступу до медичної допомоги.
Чому відстань вирішує все
Інфаркт належить до станів, де рахунок іде на хвилини. За даними Американської кардіологічної асоціації, приблизно половина смертельних інфарктів стається поза лікарнею, коли допомога просто не встигає. Що раніше лікарі відновлять кровотік у заблокованій артерії, то більше серцевого м'яза вдається врятувати.
У сільській місцевості ця гонка з часом програється частіше. Сільські жителі на 89 відсотків частіше помирали вдома і на 58 відсотків частіше в амбулаторних умовах чи відділеннях невідкладної допомоги, ніж мешканці великих мегаполісів. Причини зрозумілі: довша дорога до лікарні, менше бригад швидкої і менше спеціалізованих кардіологічних центрів поруч.
До сільських територій дослідники зарахували округи поза межами великих міських агломерацій: і містечка з населенням у десятки тисяч, і зовсім ізольовані райони без жодного міського центру. У таких місцях пацієнт може жити за годину їзди від найближчої лікарні, а спеціалізований кардіологічний центр нерідко розташований ще далі, іноді в іншому штаті.
Хто ще у групі ризику
Місце проживання виявилося не єдиним чинником. Чоловіки помирали від інфаркту до прибуття в лікарню на 20-40 відсотків частіше, ніж жінки. Люди старші за 65 років значно частіше помирали у закладах тривалого догляду, де поруч немає кардіологічної бригади і потрібного обладнання.
Окремо дослідники виділили молодих дорослих віком від 20 до 44 років. Саме вони непропорційно часто помирали поза лікарнею. Ймовірне пояснення тривожне: у молодому віці інфаркт не чекають, тому перші симптоми списують на втому, стрес чи проблеми зі шлунком і втрачають дорогоцінний час.
Автор дослідження Даршан Шиванне Говда з Інституту медичних наук Хассана в Індії наголосив, що послання для пацієнтів і родин просте: знати попереджувальні ознаки інфаркту і не чекати, доки мине саме. За його словами, спільноти потребують надійної служби невідкладної допомоги і швидкого доступу до спеціалізованого лікування незалежно від того, де живе людина.
Що радять кардіологи
Йоганна Паола Контрерас, доцент медицини Медичної школи Ікана при центрі Маунт-Синай, яка не брала участі в дослідженні, радить за підозри на інфаркт одразу телефонувати у швидку, а не намагатися дістатися лікарні самостійно. Бригада починає допомогу ще дорогою і попереджає лікарню, щоб команда була готова до прибуття пацієнта.
Насторожувати мають біль або відчуття тиску в грудях, задишка, біль, що віддає у руку, щелепу чи спину, холодний піт і нудота. Молодий вік, підкреслила Контрерас, інфаркт не виключає, і серйозні симптоми потребують уваги у будь-якому віці.
Контрерас підкреслила, що відповідальність за зміну цієї картини лежить не лише на пацієнтах. Родини мають знати симптоми і діяти без зволікання, медики зобов'язані будувати маршрути швидкої доставки хворих, а влада повинна забезпечувати сільські території бригадами, транспортом і спеціалізованими центрами.
Автори чесно зазначають обмеження роботи: ретроспективний аналіз свідоцтв про смерть не доводить прямих причин, а місце смерті є лише непрямим показником доступу до допомоги. Проте висновок дослідження звучить однозначно: місце проживання не повинно вирішувати, чи виживе людина під час серцевого нападу.