Поширений пестицид різко підвищує ризик хвороби Паркінсона
Хлорпірифос десятиліттями застосовували у сільському господарстві проти шкідників. Нове дослідження вчених з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі показало, що люди з тривалим побутовим контактом із цим пестицидом хворіють на хворобу Паркінсона більш ніж у два з половиною раза частіше. Роботу опублікував журнал Molecular Neurodegeneration.
Хвороба Паркінсона поступово руйнує нервові клітини, які виробляють дофамін. Саме цей посередник допомагає мозку керувати рухами. Коли його бракує, з'являються тремтіння рук, скутість м'язів, сповільненість і проблеми з координацією. Спадковість впливає на ризик, але вчені дедалі більше уваги приділяють зовнішнім чинникам, серед яких пестициди стоять окремо.
Що показало порівняння майже тисячі пацієнтів
Команда під керівництвом професора неврології Джеффа Бронштейна вивчила дані 829 людей із хворобою Паркінсона і 824 людей без цього діагнозу. Усі вони брали участь у багаторічному дослідженні впливу середовища і генів на розвиток хвороби.
Дослідники поєднали каліфорнійські реєстри внесення пестицидів з історією домашніх і робочих адрес учасників. Так вони оцінили, скільки хлорпірифосу людина могла отримувати з довкілля роками. У тих, хто довго жив поруч із обробленими територіями, ризик хвороби виявився більш ніж у два з половиною раза вищим, ніж у людей без такого контакту.
Сам по собі такий підрахунок не доводить прямого причинного зв'язку. Тому вчені перевірили дію речовини в лабораторії, щоб побачити, чи здатна вона викликати саме ті ушкодження мозку, які бачать у пацієнтів.
Як пестицид руйнує клітини мозку
Мишей протягом 11 тижнів піддавали дії хлорпірифосу в аерозольній формі, імітуючи шлях, яким пестициди зазвичай потрапляють до організму людини. У тварин погіршилися рухи і загинула частина нейронів, що виробляють дофамін. У мозку також знайшли запалення і скупчення білка альфа-синуклеїну, характерні для хвороби Паркінсона.
Досліди на рибках даніо-реріо показали глибший механізм. Хлорпірифос порушує аутофагію, внутрішню систему прибирання клітини, яка видаляє пошкоджені білки та інший непотріб. Нейронам ця система особливо важлива, бо вони мають працювати все життя людини. Коли прибирання зупиняється, шкідливий матеріал накопичується і клітина поступово гине.
Обнадіює інше відкриття команди. Коли в дослідах відновлювали роботу системи прибирання або прибирали білок синуклеїн, нейрони вдавалося захистити від ушкодження. Отже, шкідлива дія пестициду принаймні частково проходить через шлях, на який у майбутньому можна впливати ліками.
Окрема деталь стосується білка альфа-синуклеїну. У здорових нервових клітинах він виконує свою звичайну роботу і не шкодить. Небезпечним він стає тоді, коли злипається у щільні скупчення. Саме такі відкладення вважають однією з головних ознак хвороби Паркінсона, і саме їх знайшли у мозку піддослідних тварин після контакту з пестицидом. Це ще один збіг між лабораторною картиною і перебігом хвороби у людей.
Чому це важливо саме зараз
У Сполучених Штатах побутове застосування хлорпірифосу заборонили ще 2001 року, а 2021 року посилили обмеження для сільського господарства. Проте речовину досі використовують на багатьох культурах у США та широко застосовують в інших країнах. Багато людей контактували з нею задовго до обмежень, а симптоми хвороби з'являються лише через роки.
Автори наголошують, що захисний ефект відновлення аутофагії поки показали тільки на лабораторних моделях. Чи спрацює такий підхід у людей, покажуть наступні дослідження. Вчені також хочуть перевірити, чи не втручаються інші поширені пестициди у ту саму систему прибирання клітин.
Керівник роботи Джефф Бронштейн підкреслює, що дослідження виділяє саме хлорпірифос як конкретний чинник ризику, а не пестициди як загальний клас речовин. За його словами, показаний на тваринних моделях біологічний механізм робить зв'язок, найімовірніше, причинним. А розуміння того, що нейротоксичність запускає саме збій аутофагії, вказує напрям для майбутніх способів захисту вразливих клітин мозку.
Практичний висновок уже є. Людям із тривалим контактом із пестицидами в анамнезі варто уважніше стежити за ранніми змінами рухів і самопочуття та обговорювати цей ризик із неврологом. А точна назва конкретної речовини, а не пестицидів загалом, дає шанс будувати профілактику набагато точніше.